Другорядні чл речення: приклади, які пояснюють суть
Другорядні чл речення приклади з підручника пам’ятає кожен, хто вчився в українській школі. Ці слова стоять поряд із головними членами, уточнюють їх, роблять думку конкретнішою. Саме за ними читач розуміє, який саме предмет, яку саме дію, за яких умов побачив автор.
Другорядні члени речення в українській мові поділяють на три групи: означення, додаток і обставина. Кожна відповідає на своє питання і виконує свою задачу. У цій статті розберемо кожен тип, покажемо другорядні чл речення приклади з художніх текстів, складемо таблицю відмінностей і дамо практичні поради для школярів, студентів та дорослих, які хочуть освіжити знання.
Що таке другорядні члени речення і чому без них текст «плоский»
Головні члени речення (підмет і присудок) утворюють граматичну основу. Вони кажуть, хто і що робить, але майже нічого не кажуть про ознаки, деталі, обставини. У реченні «Хлопець читає» є підмет і присудок, та читач не знає, який хлопець, що саме він читає, де і коли це відбувається. Другорядні чл речення приклади з конкретними деталями перетворюють таку «голу» конструкцію на повноцінну думку: «Сусідський рудий хлопець читає під яблунею товстий журнал увечері».
Без другорядних членів мова стає схожою на телеграму. Із ними з’являються кольори, запахи, настрій. Школярі часто прибирають їх, боячись помилитися з відмінком чи з дієприслівниковим зворотом. Це марна перестраховка: більшість другорядних членів стоїть у природних відмінках і не вимагає складних правил.
За класифікацією, яку наводить стаття про другорядний член речення у Вікіпедії, до них відносять означення, додаток і обставину. У новітніх підручниках сюди додають ще й уточнювальні члени речення, які виділяють предмет чи звужують значення: «Навіть Іван», «Десь біля річки», «Саме вчора».
Означення: відповідає на питання який? чий? котрий?
Означення називає ознаку предмета. Воно може стояти перед іменником або після нього, узгоджуватися з іменником у роді, числі та відмінку або лишатися незмінним. Другорядні чл речення приклади з означенням трапляються в кожному абзаці художньої літератури. У Кобзаря Шевченка рядок «ревуть, стогнуть» побудований на дієсловах, а от «кайдани», «долина», «ворожі» — це означення, які малюють картину.
Є три основні різновиди означень:
- Узгоджене означення відповідає на питання який і повторює форму іменника: «стара хата», «дитяча рука», «осіннє листя».
- Неузгоджене означення стоїть у непрямих відмінках і відповідає на питання чий, кого, чого: «хата діда», «рука дитини», «листя дерев».
- Прикладка — це означення, виражене іменником: «місто Київ», «ріка Дніпро», «козак Голота».
Під час синтаксичного розбору означення підкреслюють однією хвилястою лінією. Школяр шукає іменник і ставить від нього питання «який? чий?». Якщо відповідь збігається з формою іменника — це узгоджене, якщо ні — неузгоджене. Прикладка підкреслюється так само, як означення, і на схемі позначається разом із іменником.
Додаток: відповідає на питання непрямих відмінків
Додаток позначає предмет, на який спрямована дія, або стосується іншого предмета. Його головні питання — кого? чого? кому? чому? ким? чим? на кому? на чому?. Другорядні чл речення приклади з додатком особливо важливі для розрізнення прямого й непрямого додатка. Прямий додаток стоїть у знахідному відмінку без прийменника і залежить від перехідного дієслова: «читаю книгу», «малюю картину», «бачу перехожого». Непрямий додаток стоїть у будь-якому іншому відмінку або в знахідному з прийменником: «захоплююся музикою», «чекаю на лист», «подарував сестрі».
Під час розбору додаток підкреслюють лінією з крапками та рисками. Головна помилка — плутати додаток із неузгодженим означенням. Запам’ятайте: якщо можна замінити прикметником — це означення («дідусева хата» = «стара хата»), якщо ні — додаток («камінь у городі» = не можна замінити прикметником без втрати змісту).
Обставина: відповідає на питання як? де? коли? чому? навіщо?
Обставина описує, як, де, коли, чому відбувається дія. Це найрізноманітніший тип другорядного члена: його виражають прислівниками, іменниками з прийменниками, дієприслівниковими й дієприкметниковими зворотами. Другорядні чл речення приклади з обставиною особливо помітні в поезії: «Далекі вогні уночі запалали», «Вітер віє з-під воріт», «Сидить козак на бесіді».
Найпоширеніші види обставин такі:
- Спосіб дії: «як?». Приклади: «швидко біжить», «тихо говорить», «вправно пише».
- Місце: «де? куди? звідки?». Приклади: «біля школи», «під столом», «у місто».
- Час: «коли? відколи? доки?». Приклади: «вранці», «ціле літо», «о восьмій».
- Причина: «чому? через що?». Приклади: «від холоду», «завдяки допомозі», «з радості».
- Мета: «навіщо? з якою метою?». Приклади: «для перемоги», «заради дітей», «щоб подякувати».
- Умова: «за якої умови?». Приклади: «у разі потреби», «при нагоді», «за бажанням».
- Ступінь і міра: «скільки? наскільки?». Приклади: «дуже голосно», «зовсім близько», «трохи згодом».
Обставина підкреслюється пунктирною лінією з коротких штрихів. Якщо обставина виражена дієприслівниковим зворотом, на кресленні його обводять суцільною рамкою, а в розборі дають окремий пункт.
Зведена таблиця: як відрізнити означення, додаток і обставину
Для швидкого орієнтування на уроці й під час контрольної знадобиться порівняння. Другорядні чл речення приклади краще закріплювати саме через порівняння, бо школяр бачить різницю форм і питань.
| Ознака | Означення | Додаток | Обставина |
|---|---|---|---|
| Головне питання | який? чий? котрий? | кого? чого? кому? чим? | як? де? коли? чому? навіщо? |
| Що означає | Ознаку предмета | Предмет, на який спрямована дія | Спосіб, місце, час, причину, мету |
| Чим виражене | Прикметник, займенник, дієприкметник, іменник-прикладка | Іменник, займенник у непрямому відмінку | Прислівник, іменник із прийменником, дієприслівниковий зворот |
| Як підкреслюється | Однією хвилястою | Лінією з крапок і рисок | Пунктиром із коротких штрихів |
| Приклад | «стара груша» | «зірвав грушу» | «уранці зірвав» |
Семантико-стилістична таблиця: роль другорядних членів у художньому тексті
Другорядні чл речення приклади цікаво розглядати і з погляду стилістики. Одне й те саме речення можна «обрости» деталями по-різному: лаконічно для телеграми, образно для художньої прози, точно для наукового стилю.
| Стиль | Базове речення | З розгорнутими другорядними | Який ефект |
|---|---|---|---|
| Публіцистичний | «Президент зустрівся з делегацією» | «Учора ввечері Президент України зустрівся в Маріїнському палаці з широкою іноземною делегацією для обговорення безпекових питань» | Точність і вагомість |
| Художній | «Дівчина сиділа» | «Сумна дівчина сиділа під розлогою вербою, обхопивши руками коліна, й дивилася на тиху річку» | Образ і настрій |
| Розмовний | «Купив хліб» | «Купив учора в нашій крамниці свіжий житній хліб» | Побутова конкретика |
| Науковий | «Речовина реагує» | «За кімнатної температури досліджувана речовина реагує з воднем повільно» | Відтворюваність умови |
Покроковий план розбору речення: від простого до складного
Синтаксичний розбір лякає лише на старті. Якщо йти за чітким алгоритмом, другорядні чл речення приклади визначаються за хвилину. Нижче — сім кроків, які працюють для будь-якого речення з 5-6 класу.
Крок 1. Знайдіть граматичну основу
Поставте питання «хто? що?» і «що робить?». Це підмет і присудок. Усе інше — другорядні члени. Речення «Учора ввечері маленька донька майструвала дерев’яного зайця з різнобарвних клаптиків» має основу «донька майструвала». Решту слів розбиратимемо далі.
Крок 2. Згрупуйте слова за головними членами
Більшість другорядних членів залежить від дієслова-присудка («майструвала що? кого? коли? як?»), а деякі — від іменника- підмета або додатка. Це допоможе не пропустити ланцюжки «іменник + означення».
Крок 3. Поставте питання до кожного слова
Питання визначає тип. «Коли?» — обставина, «яка?» — означення, «що саме?» — додаток. Якщо питання не ставиться — це службова частина мови або вигук.
Крок 4. Перевірте форму слова
Узгоджене означення змінюється разом з іменником: «маленька донька — маленької доньки — маленькій доньці». Якщо слово змінюється інакше — швидше за все це неузгоджене означення або додаток.
Крок 5. Позначте графічно
Хвиляста лінія під означенням, пунктирна — під обставиною, комбінована — під додатком. Дієприслівниковий зворот обведіть рамкою.
Крок 6. Складіть характеристику
Запишіть у зошит: «Другорядний член речення — обставина способу дії, виражена прислівником, відноситься до присудка». Це тренує формулювання для ДПА та НМТ.
Крок 7. Перечитайте речення вголос
Голосова перевірка ловить пропущені члени і фальшиві закінчення. Якщо речення звучить як телеграма — шукайте обставини; якщо як абстрактне поняття — шукайте означення.
Поширені помилки школярів: чому їх легко уникнути
Другорядні чл речення приклади часто містять типові помилки. Найчастіше плутають додаток і неузгоджене означення, а також неправильно визначають відмінок прийменникового іменника. Наприклад, у реченні «Лисиця з лісу» «з лісу» — це обставина місця, а не додаток, бо відповідає на питання «звідки?». А от «лисиця з пухнастим хвостом» — це неузгоджене означення, бо відповідає на «яка?».
Ще одна поширена помилка — підписувати обставину під іменником, а не під дієсловом. Обставина завжди належить до дієслова, а не до іменника, навіть якщо стоїть поруч. «Біля вікна стояла ваза» — «біля вікна» обставина, бо її питання «де?» ставиться від «стояла».
Третя помилка — ігнорувати уточнювальні члени речення. Слова «десь», «десь тут», «десь близько», «навіть», «саме» — це теж другорядні члени, які уточнюють і виділяються комами. Учні часто «пропускають» їх, вважаючи зайвими. Насправді вони несуть смислове навантаження і розбираються окремо.
Як другорядні члени допомагають писати власні тексти
Другорядні чл речення приклади корисні не лише для розбору, а й для власного письма. Якщо школяр навчиться додавати їх свідомо, його твори стануть яскравішими. На практиці це працює через три прості кроки.
По-перше, додайте до кожного підмета означення: замість «хлопець» — «рудий весняний хлопець із сусіднього під’їзду». По-друге, до кожного дієслова — обставину способу: замість «читає» — «тихо читає, гортаючи сторінки». По-третє, до перехідного дієслова — додаток: замість «пише» — «пише листа бабусі». Ці три мікротренування перетворюють «кістяк» на живий текст.
У підсумку другорядні члени виконують роль мовного «фарбування». Без них речення залишається граматично правильним, але мертвим. Із ними текст починає дихати, читач бачить і відчуває те, що мав на увазі автор. Саме тому шкільна програма приділяє цій темі стільки уваги — вона формує грамотного мовця, а не просто «того, хто вміє ставити коми».
Складні випадки: коли другорядний член «ховається»
Є ситуації, де другорядні чл речення приклади розпізнати складно. Найчастіше це трапляється з відокремленими членами речення. Відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, на схемі виглядає як ціла «купа» слів: «книга, прочитана вчора ввечері». Тут «прочитана вчора ввечері» — одне поширене означення, а не три окремі члени. Це важливо для НМТ, де подібні звороти трапляються часто.
Відокремлена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, теж «маскується»: «Стомлений, учень заплющив очі». «Стомлений» — це не означення, а обставина стану, відповідає на питання «як? у якому стані?». Багато школярів підкреслюють її як означення і втрачають бал.
Додаток теж може бути відокремленим. У реченні «Софія, відома поетеса, виступала в школі» «відома поетеса» — це прикладка, а от у «Софія, її сестра, живе в Києві» «її сестра» — відокремлений додаток, бо відповідає на питання «хто саме?». Розрізнити допомагає заміна: якщо можна замінити словом «а саме» — це прикладка, якщо ні — додаток.
Міні-словник термінів для запам’ятовування
- Граматична основа — підмет і присудок.
- Другорядний член — слово, яке уточнює головні або інші другорядні члени.
- Означення узгоджене — відповідає на питання «який?» і має таку саму форму, як іменник.
- Означення неузгоджене — стоїть у непрямому відмінку, відповідає на питання «чий?».
- Прикладка — означення-іменник, пишеться разом або через дефіс.
- Додаток прямий — стоїть у знахідному відмінку без прийменника після перехідного дієслова.
- Додаток непрямий — будь-який інший відмінок або знахідний із прийменником.
- Обставина — відповідає на питання «як? де? коли? чому? навіщо?».
- Уточнювальний член — другорядний член, який звужує значення іншого члена речення.
Тренувальні речення для самостійного розбору
Другорядні чл речення приклади для самоперевірки:
- «Пізнього вечора старі друзі сиділи на лавці під розлогим каштаном і тихо згадували дитинство».
- «Уважна дівчина з кучерявим волоссям уважно перечитувала сторінки старої пригодницької повісті».
- «Бабуся спекла нам смачний пиріг із вишнями за власним перевіреним рецептом».
Спробуйте знайти основу, потім означення, додаток, обставину і позначити все графічно. Після цього порівняйте з розбором у відповідях.
Читайте також:
- Привітання першокласнику: теплі слова для важливого першого кроку
- День Миколи: традиції, привітання і дата свята
Часті запитання (FAQ)
Що таке другорядні члени речення і чим вони відрізняються від головних?
Другорядні члени — це слова, які уточнюють головні (підмет і присудок) або інші другорядні члени. Головні утворюють граматичну основу, а другорядні додають ознаки, деталі, обставини. Без другорядних речення граматично можливе, але бідне на зміст.
Скільки видів другорядних членів в українській мові?
Класично виділяють три: означення, додаток і обставина. У розширеній класифікації додають уточнювальні члени речення. Деякі підручники окремо розглядають відокремлені другорядні члени як форму, а не окремий тип.
Як відрізнити означення від додатка, якщо вони стоять поруч?
Поставте питання. «Який?» — означення, «кого? чого?» — додаток. Якщо слово можна замінити прикметником без втрати сенсу — це означення. Якщо заміна ламає значення — це додаток. Для перевірки подивіться, чи узгоджується слово з іменником у роді, числі, відмінку.
Чи може в реченні не бути другорядних членів?
Так, наприклад: «Іде дощ», «Діти граються». Такі речення граматично правильні, але виражають лише саму дію. У художньому й публіцистичному стилях другорядні члени майже завжди присутні, бо допомагають створити повну картину.
Як підкреслювати другорядні члени на письмі?
Означення — однією хвилястою лінією, додаток — комбінованою лінією (крапка-тире-крапка), обставина — пунктиром із коротких рисок. Відокремлені звороти додатково обводяться суцільною рамкою. На практичній роботі з НМТ використовують саме таку систему.
Чи вважається прикладка другорядним членом речення?
Так, прикладка — це різновид означення, виражений іменником: «місто Київ», «козак Голота», «лікар Тарас». Вона відповідає на питання «хто? який?» і підкреслюється як звичайне означення, але на схемі може позначатися разом з іменником.
Як зрозуміти, що слово — уточнювальний член речення?
Уточнювальний член звужує значення іншого члена речення і стоїть після нього. Наприклад: «Там, на пагорбі, стояла вітряк». «На пагорбі» уточнює «там» і виділяється комами. Такі слова часто є прислівниками «десь», «десь тут», «десь близько» або іменниками з прийменниками.
Чи може дієприслівниковий зворот бути означенням?
Зазвичай дієприслівниковий зворот — це обставина, бо відповідає на питання «як? коли? чому?». Але в деяких випадках він може виступати означенням, якщо стоїть після іменника і відповідає на «який?». Наприклад: «Дівчина, що читала книгу, посміхнулася» — тут «що читала книгу» означення, виражене підрядним реченням, а не обставина.
Залишити відповідь