Другорядні чл речення — це ті слова, без яких головна думка все одно зрозуміла
Другорядні члени речення — це слова, які уточнюють підмет чи присудок, доповнюють їх, пояснюють обставину, ознаку або ж сам процес. Вони потрібні для повноти, настрою, деталей. Без них речення часто лишається граматично правильним: «Хлопець читає». А от «Високий хлопець у сірій куртці ввечері читає цікаву книгу на балконі» — це вже насичений образ, де кожне слово виконує конкретну роль.
Саме з другорядними членами в учнів найчастіше виникає хаос: школярі бачать довге речення і вже не знають, що з ним робити. Насправді логіка проста: спочатку знаходимо граматичну основу (підмет і присудок), а потім по черзі ставимо питання до кожного слова. Те, що залишилось, і буде другорядним.
У шкільній програмі 5–11 класів, на ЗНО та НМТ другорядні члени трапляються в кожному другому завданні з синтаксису. Тому розберемо їх один раз і надовго: що це, які бувають, як їх шукати в тексті, які типові помилки і як не переплутати між собою.
Головне і другорядне: у чому різниця
Граматична основа — це підмет і присудок. Вони називають те, про кого йдеться, і те, що цей хтось робить. Без основи речення не існує. Другорядні члени речення — це все інше, що стоїть поряд: означення, обставини, додатки, а також неповні присудкові частини у складних конструкціях.
Є простий тест: приберіть слово — речення або зламається, або втратить деталь. Якщо зламається, це був головний член. Якщо просто стало біднішим — це другорядний.
| Ознака | Головні члени | Другорядні члени |
|---|---|---|
| Що роблять | Називають дію і того, хто її виконує | Уточнюють, доповнюють, характеризують |
| Чи можна прибрати | Ні, без них немає речення | Так, речення лишиться граматично правильним |
| Як знайти | Ставимо питання хто? що робить? що? | Ставимо питання який? кого? кому? де? коли? як? |
| Приклад у реченні | Хлопець читає | Високий хлопець у бібліотеці читає нову книгу |
Ця таблиця працює як шпаргалка: спершу основа, потім усе, що її «обростає». Саме так вчителі і перевіряють синтаксичний розбір.
Які бувають другорядні члени речення
В українській мові виділяють три основні різновиди: означення, обставини і додатки. Кожен з них має свої питання, свою роль і свої підвиди — узгоджені, неузгоджені, поширені, непоширені. Розберемо кожен окремо.
Означення
Означення — це другорядний член, який відповідає на питання який? чий? котрий? і стосується іменника: називає його ознаку, колір, розмір, належність, матеріал.
Приклад: «На столі лежала червона паперова кулька». Тут «червона» — ознака кольору, «паперова» — ознака матеріалу. Обидва — означення. Узгоджені вони з іменником «кулька» чи ні: «червона» узгоджується (змінюється разом з іменником), а от «з паперу» було б неузгодженим означенням.
Розрізняють:
- Узгоджені означення — відповідають на який?, чий?, котрий? і стоять у тому ж роді, числі, відмінку, що й іменник: «нова книга», «дитячий голос», «мій блокнот».
- Неузгоджені означення — виражені іменником у непрямому відмінку або інфінітивом: «книга з полиці», «бажання втекти», «любов до музики».
Означення може бути простим (одне слово) і поширеним (кілька слів, часто з прийменником): «дуже цікава книга», «книга в твердій палітурці з золотим тисненням».
Обставина
Обставина — це другорядний член, що відповідає на питання де? коли? як? чому? навіщо? і стосується дієслова, рідше — прикметника. Вона показує, за яких умов відбувається дія.
Приклад: «Уранці в парку ми повільно йшли додому». Тут «уранці» — час, «в парку» — місце, «повільно» — спосіб дії, «додому» — напрямок. Усі чотири — обставини.
Обставини бувають:
- Способу дії: як? яким чином? — швидко, голосно, наспівуючи.
- Часу: коли? з якого часу? — вранці, о восьмій, після обіду.
- Місця: де? куди? звідки? — у дворі, додому, з-за рогу.
- Причини: чому? через що? — з радості, від переляку.
- Мети: навіщо? з якою метою? — на згадку, для перемоги.
- Умови: за якої умови? — у разі потреби, при бажанні.
- Ступеня і міри: як багато? наскільки? — дуже, зовсім, трохи.
Окремо виділяють обставини, виражені дієприслівниковим зворотом: «Поспішаючи, він упустив ключі». Уся конструкція «поспішаючи» — це обставина способу дії.
Додаток
Додаток — це другорядний член, який відповідає на питання непрямих відмінків і стосується дієслова, іменника чи прикметника. Він позначає об’єкт дії.
Приклад: «Брат подарував сестрі книгу». Тут «сестрі» — це додаток (кому?), «книгу» — теж додаток (що саме?). Обидва відповідають на непрямі відмінки, тобто залежать від присудка «подарував».
Розрізняють:
- Прямий додаток — стоїть у знахідному відмінку без прийменника і залежить від перехідного дієслова: «читати книгу», «малювати картину».
- Непрямий додаток — усе інше: з прийменником, у родовому, орудному, давальному, місцевому відмінках: «йти до школи», «писати олівцем», «думати про майбутнє».
Типова помилка — плутати додаток і неузгоджене означення. Підказка: ставимо питання. Якщо «яка? яка саме книга?» — означення, якщо «що саме подарував?» — додаток. У нашому прикладі: «книга» — не «яка?», а «що саме?», отже це додаток.
Як розібрати речення за членами: крок за кроком
Розбір за членами — це навичка, а не талант. Вона напрацьовується за 15–20 речень. Алгоритм завжди один і той самий, незалежно від того, п’ятикласник ви чи випускник, який готується до НМТ.
Крок 1. Знаходимо граматичну основу
Шукаємо підмет (хто? що?) і присудок (що робить? який є?). Підкреслюємо їх трьома рисками і двома рисками відповідно. Якщо речення складне, основ може бути кілька — у кожній частині своя.
Крок 2. Ставимо питання від основи
Від підмета — питання який? чий? (означення). Від присудка — питання кому? що? як? де? коли? (додаток, обставина, означення). Не соромтесь «перестрибувати»: спочатку поставте питання до одного слова, потім до іншого.
Крок 3. Визначаємо вид другорядного члена
Питання який? чий? означення. Де? коли? як? чому? обставина. Кого? кому? що? ким? додаток. Підкреслюємо: означення — хвилястою, обставина — штриховою, додаток — однією рискою з крапкою нагорі.
Крок 4. Визначаємо спосіб вираження
Означення: прикметник, дієприкметник, займенник, іменник, інфінітив. Обставина: прислівник, іменник з прийменником, дієприслівник, порівняльний зворот. Додаток: іменник, займенник, інфінітив. Це потрібно для повного синтаксичного розбору і для відповіді на ЗНО у завданнях з вибором.
Типові помилки школярів і як їх уникнути
Переважна більшість помилок у розборі — не через брак знань, а через неуважність і звичку читати речення «поверхнево». Розберемо п’ять найпоширеніших пасток.
| Помилка | Приклад | Як правильно |
|---|---|---|
| Плутають означення і присудок | «Дівчина була весела» — думають, що «весела» — означення | «Весела» тут частина складеного іменного присудка (була весела = була яка) |
| Приймають додаток за означення | «Книга з полиці» — кажуть: означення «з полиці» | Ставимо питання: яка книга? — ні, яка саме? звідки? — додаток |
| Інфінітив вважають присудком | «Він порадив поїхати» — підкреслюють «поїхати» як окремий присудок | «Поїхати» — це додаток, відповідає на питання що саме порадив |
| Не розрізняють обставину і додаток | «Із зими до весни» — «до весни» зараховують до обставин | «До весни» — непрямий додаток з прийменником, відповідає на питання до якого часу/куди |
| Відокремлене означення приймають за головний член | «Чоловік, втомлений довгою дорогою, сів на лавку» | «Втомлений довгою дорогою» — відокремлене означення, не присудок |
Головна порада: якщо сумніваєтесь — ставте питання вголос. Не працює одне — пробуйте інше. Зазвичай за 5–10 секунд стає зрозуміло, що це за член.
Приклади розбору складних речень
Тренуватися найкраще на конкретних прикладах. Візьмемо речення, які часто зустрічаються в підручниках і на НМТ, і розберемо їх по кроках.
Приклад 1. Просте ускладнене речення
«Увечері біля старого дерев’яного будинку на узліссі тихо шелестіли осики». Основа: осики (підмет), шелестіли (присудок). Другорядні: «увечері» (обставина часу), «біля старого дерев’яного будинку на узліссі» (обставина місця з неузгодженим означенням «старого дерев’яного»). Після розбору видно, що означень тут менше, ніж здається на перший погляд.
Приклад 2. Речення з відокремленими членами
«Зморені важкою працею, ми ледве дійшли до табору і, скинувши рюкзаки, впали на траву». Основа: ми дійшли і впали. Другорядні: «зморені важкою працею» — відокремлене означення (стан), «до табору» — обставина місця, «скинувши рюкзаки» — відокремлена обставина способу дії, «на траву» — обставина місця. П’ять другорядних членів, кожен зі своєю роллю.
Приклад 3. Речення з однорідними членами
«Ми купили свіжі червоні яблука, соковиті груші та ароматний мед». Тут «свіжі», «червоні» — однорідні означення, «яблука», «груші», «мед» — однорідні додатки. Зверніть увагу: «яблука, груші, мед» не є переліком — це три окремих додатки до одного присудка «купили».
Другорядні члени і відокремлення: коли ставимо коми
Відокремлені другорядні члени — це додаткова ознака, обставина чи уточнення, які виділяються комами. Саме тут багато школярів гублять бали в диктантах і на НМТ. Запам’ятайте базові випадки, коли кома потрібна.
- Відокремлені означення: «Ліс, оповитий туманом, стояв тихий і загадковий».
- Відокремлені прикладки: «Наш сусід, досвідчений рибалка, приніс величезного коропа».
- Відокремлені обставини з дієприслівниковим зворотом: «Поспішаючи на урок, я забув щоденник».
- Відокремлені уточнювальні члени: «Там, на пагорбі, стояла стара вітряк».
Не відокремлюються означення, що стоять після означуваного слова, якщо вони не поширені й не мають додаткового обставинного значення: «Дівчина у червоній сукні» — кома не потрібна. А от «Дівчина, вбрана у червону сукню, увійшла до зали» — кома потрібна, бо це повноцінне відокремлене означення.
Як другорядні члени впливають на стиль тексту
Другорядні члени — це не просто «зайві» слова. Саме вони створюють художній образ, емоційне забарвлення, точність наукового чи ділового висловлювання. В українській мові розрізняють три базові стилістичні моделі.
Художній стиль
Тут багато означень і обставин, часто образних, метафоричних. Речення довші, з епітетами, порівняннями. Приклад з «Лісової пісні» Лесі Українки: «На узліссі, в тіні розлогих дубів, тихо шелестіли листям казкові істоти». Кожне слово несе образ.
Науковий стиль
Тут другорядних членів менше, вони конкретні і точні. Переважають додатки і обставини: «У процесі дослідження вчені застосували метод спостереження». Коротко, інформативно, без емоцій.
Діловий стиль
Другорядні члени служать для точності адресації і фактів: «Відповідно до наказу №124 від 12 березня 2025 року підприємство зобов’язане подати звіт». Багато додатків з прийменниками «відповідно до», «згідно з», «на підставі».
Розуміння цих моделей допомагає не лише розбирати речення, а й писати власні: школяр, який свідомо обирає, де поставити означення, а де обмежитись іменником, одразу пише грамотніше.
Корисні патерни для запам’ятовування
Замість того, щоб зубрити правила, вивчіть 5–6 ключових шаблонів. Вони працюють у 90% шкільних і екзаменаційних речень.
- Хто? + який? + що робить? + як? + де? — «Високий хлопець голосно читав у бібліотеці».
- Хто? + з ким? + про що? + говорив? — «Мама з сином говорили про майбутнє».
- Що? + яке? + було? + де? + коли? — «Тепле літо було в Карпатах минулого року».
- Хто? + чий? + що зробив? + для кого? — «Батьків син допоміг сусідові».
- Що? + кого? + здивувало? + чим? — «Зустріч здивувала гостей несподіваним подарунком».
Ці конструкції — своєрідний «скелет» будь-якого речення. Якщо бачите в тексті таку структуру, відразу розумієте, де підмет, де присудок, де другорядні члени.
Тренувальні вправи для самоперевірки
Тренуватися зручно на матеріалі з вашого підручника української мови або з НМТ-демоверсій. Ось п’ять речень, на яких варто зупинитися і зробити повний розбір самостійно, перш ніж гортати далі.
- «У густому лісі раптом пролунав дивний крик великої птахи».
- «Втомлені подорожні, ми нарешті дістались старої хати на березі річки».
- «Бабуся спекла смачні пиріжки з капустою для всіх онуків».
- «Прочитавши захопливу книгу, я заснув із ліхтариком у руках».
- «Зранку, після довгого дощу, нарешті визирнуло лагідне сонце».
Відповіді шукайте не в інтернеті, а в логіці: основа питання тип. Це формує навичку, а не короткочасну пам’ять.
Часті запитання (FAQ)
Що таке другорядні члени речення?
Другорядні члени речення — це слова, які уточнюють підмет, присудок або інші члени, відповідаючи на питання який?, де?, коли?, як?, кого?, кому? тощо. Без них речення залишається граматично правильним, але втрачає деталі.
Скільки видів другорядних членів в українській мові?
В українській мові три основні види другорядних членів: означення, обставина і додаток. Кожен має свої підвиди — узгоджене і неузгоджене означення, проста і поширена обставина, прямий і непрямий додаток.
Як відрізнити означення від додатка?
Ставте питання. Якщо до слова можна поставити «який? чий? котрий?» — це означення. Якщо «кого? кому? що? ким? чого?» — це додаток. Наприклад, «книга з полиці»: «яка книга?» — незручно, отже це додаток, а не означення.
Чи є обставина другорядним членом речення?
Так, обставина — це другорядний член речення, який відповідає на питання де? коли? як? чому? навіщо? і характеризує дію, процес або стан. Це один із трьох основних видів другорядних членів.
Чи належить підмет до другорядних членів?
Ні, підмет — це головний член речення. Він разом із присудком утворює граматичну основу. Другорядні члени лише уточнюють і доповнюють основу.
Як підкреслити другорядні члени на письмі?
Означення підкреслюють хвилястою лінією, обставини — штриховою (пунктирною), додаток — однією суцільною рискою з крапкою над нею. Граматичну основу — двома рисками (підмет) і трьома (присудок).
Чи може бути в реченні кілька другорядних членів одного виду?
Так, і це нормальне явище. Наприклад: «Вчора ввечері в саду ми збирали стиглі яблука». Тут «вчора» і «ввечері» — дві обставини часу, «в саду» — обставина місця, «стиглі» — означення, «яблука» — додаток. Речення може містити 5–7 другорядних членів і більше.
Чи входять вставні слова до другорядних членів?
Ні, вставні слова — це особлива категорія, вони не є членами речення. Вони не відповідають на жодне питання і лише виражають ставлення мовця до висловлювання: «на мою думку», «здається», «безперечно».
Які другорядні члени виділяються комами?
Комами виділяються відокремлені означення, прикладки, обставини (зокрема дієприслівникові звороти) і уточнювальні члени. Наприклад: «Стомлений, він сів на лавку» — «стомлений» відокремлене означення, виділене комами.
Чи є інфінітив другорядним членом речення?
Інфінітив може виступати додатком (наприклад, «просив допомогти»), неузгодженим означенням («бажання спати») або частиною складеного присудка. Залежно від ролі, інфінітив належить до різних типів членів речення.
Читайте також
Залишити відповідь